Василівська філія Тиврівського ліцею

Василівська філія зібрала багато гостей на це чудове свято.

Сьогодні Тиврівська територіальна громада зустрічала своїх Героїв, які повернулися з полону: Василя Нагорного та Вадима Шаталюка. На подвір’ї закладу освіти було надзвичайно людно.

Кажуть, що найщиріші слова народжуються з глибини серця. Сьогодні вони звучали особливо тепло, адже цей день — присвята нашим Героям.

Останній дзвоник – це традиційне свято завершення навчального року. Воно символізує початок літніх канікул для одних учнів та старт дорослого життя для випускників.

Сьогодні у Василівській філії Тиврівського ліцею відбулось свято присвячене Дню Героїв,яке відзначається з 23 травня 1938року.Учням 5-9 класів було представлено відеофільм про Героїв України, історію створення цього свята.Учням учитель історії Безуглий В.В. розповів,що герої України,які ще  в далекі роки князя Володимира,Б.Хмельницького,Симона Петлюри не  шкодуючи свого життя захищали Україну. Славні традиції героїв продовжують сьогодні захисники і захисниці нашої славної України,які не шкодуючи свого життя відстоюють незалежність  України Слава Україні!Героям Слава!

 День вишиванки у Василівській філії став справжнім святом українських традицій, єдності та патріотизму. З нагоди свята учні, вчителі та працівники школи долучилися до яскравого флешмобу, одягнувши барвисті вишиванки — символ української культури та національної гордості.Учасники заходу продемонстрували красу українського народного одягу, спільно виконали патріотичні композиції та зробили пам’ятні фотографії. Атмосфера була наповнена щирими посмішками, теплом і любов’ю до рідної країни.

Проведення такого флешмобу вкотре нагадало всім, що вишиванка — це не лише одяг, а й оберіг, символ незламності українського народу та духовного зв’язку поколінь.

10 травня - День матері. Учні Василівської філії привітали матерів загиблих воїнів.

 Сьогодні у Василівці біля підніжжя  монумента  загиблим у Другій світовій війні незвично гамірно, але цей гамір особливий - тихий і сповнений пошани. Маленькі школярі, тримаючи в руках яскраві тюльпани, прийшли вклонитися тим, хто подарував нам право на життя.

  Відчуваєш особливий щем, дивлячись на ці  серйозні дитячі обличчя. Вони ще зовсім малі, аби осягнути весь жах тієї далекої війни, але їхні серця вже відчувають головне - вдячність. Кожна квітка, яку маленька ручка кладе на холодний граніт,- це мовчазне " дякую" за можливість ходити до школи та просто посміхатися сонцю.

   Ми вчимо їх пам'ятати. Не для того, щоб вони знали дати  битв, а для того, щоб вони пронесли крізь  роки повагу до подвигу та цінність людського життя. І коли остання квітка лягає на плиту, здається, що пам'ять оживає, єднаючи покоління невидимою ниткою.